Публiкацiї

Карнавал емоцій або 10-річчя "Клубу Вуксал" у Бразилії!

19/03/2015

Міжнародна конференція «Клубу Вуксал», організована компанією «Уніфер», цього року відбулася в Латинській Америці. Подорож була нетривалою, та вражень вистачить надовго.

Ordem e Progresso
«Порядок і прогрес» – гордо проголошує національний прапор Бразилії, а зірки на нічному небі символізують 23 штати республіки із населенням близько 189 млн.

Так розпочав розповідь про свою країну представник імпортера Вуксал у Бразилії Еугеніо Барбоса у перший день Міжнародної Конференції «Клубу Вуксал»  у м. Фос ду Ігуасу. «Площа земель сільгосппризначення величезна – 260 млн га, із них природні пасовища та землі запасу становлять 200 млн га. На родючих широтах дуже великі с/г підприємства вирощують різноманітні культури: від сої, кукурудзи, рису, бавовнику, соняшнику та проса до маніоки та арахісу. Основною культурою дощового літа (із жовтня по лютий) є соя. Альтернативою є кукурудза для першого строку висіву або рис для сухих умов вирощування. Залежно від часу збирання врожаю, потужностей і технічних можливостей підприємства, наступниками восени за змінної вологості (з лютого по травень) є кукурудза чи бавовна. Сорго (просо) і зернові вирощують як проміжні культури з червня до вересня.

Окремо слід розповісти про цукрову тростину, яка займає площу 10 млн га і росте на одному місці упродовж 6–9 років. Коли тростина достигає, висота рослин сягає 5 м. Нині її збирають комбайнами, вирізають середину. У давні часи сухе листя тростини спочатку спалювали, щоб відігнати змій та полегшити збирання, а потім рубали її (як у серіалі «Рабиня Ізаура».) Тепер спалювання заборонено, хоча вогонь на додачу забирав шкідників і хвороби. 

Із впровадженням національної програми Proalcool у 1975 р. (як реакція на ціновий шок від вартості нафти під час світової енергетичної кризи) Бразилія постійно виробляє більше етанолу як замінника бензину в автомобільній галузі. Зазвичай до бензину додають до 25% етанолу, тоді як у Німеччині до 5–10%.  У січні 2015 р. за літр бензину у Бразилії платили 1,2 долара. Наразі бразильці переробляють близько 60% власної цукрової тростини на етанол, 20 млн м3 якого реалізують на внутрішньому ринку. Близько 3500 тис. м3 експортують, переважно до США. Обсяг виробництва коригують залежно від світових цін на цукор та етанол. 

І, звісно, кава! У Бразилії вирощують першокласну Арабіку та Робусту. До речі, Робуста вважається менш цінною і йде переважно на виготовлення розчинної кави. Площа під кавовими плантаціями становить 2,2 млн га. Та придбати тут каву в зернах не так вже й просто – місцеві кажуть, що якісна кава в основному йде на експорт, а нижчу за класом перемелюють і продають на внутрішньому ринку. 

Через використання нульового обробітку ґрунту бразильці застосовують більше пестицидів – на 4 млрд $/рік. У деяких регіонах спостерігається нестача марганцю в ґрунті, тож підживлюють рослини через листки та додають добрива у ґрунт. 100% посівів сої підживлюють мікродобривами, часто використовують для цього Вуксал. Хоча переконати у чомусь гаучо непросто. Великі компанії, такі як відома усім «Мату Гросу», купують препарати і добрива напряму, а дрібні фермери – через кооперативи. Тут, у Бразилії, активно застосовують Вуксал Аскофол, Вуксал Кальцій, Вукал Екстра КоМоВуксал Florada, Вуксал Mn, Вуксал Mg, Вуксал Polimicro. Ці продукти використовують і в Європі. Активно досліджують у Бразилії невідоме європейцям Вуксал ITR – мікродобриво, біокаталізатор, який підвищує вміст цукрів та пришвидшує дозрівання. Зазвичай препарати, що пришвидшують достигання культур, вносять авіаметодом, вітер розносить препарат ще й на сусідні поля, тоді як за використання добрива Вуксал шкоди точно не буде. 

Штат Парана
Федеральний штат Парана на півдні Бразилії, завдяки близькості до Атлантичного океану, був заселений раніше за інші штати, тому має відносно добре розвинену інфраструктуру. Переселенці – німці, голландці та японці, позитивно вплинули  на розвиток країни. Субтропічний клімат із кількістю опадів 1900 мм і середньою температурою 20°С дає змогу збирати врожай двічі на рік. Узимку, на другий термін сівби, додатково засівають товарними культурами близько 40 тис. га. Решту площ використовують під проміжні та кормові культури. Середня врожайність на 1 га становить: сої – 3,2 т/га, кукурудзи – 8,5,  квасолі – 2,5, пшениці – 3, картоплі – 28 т/га.

Фазенда Ліно Дестро, що неподалік від м. Каскавал, налічує 750 га ріллі. Господарює Ліно разом із сином Евертоном, теж агрономом за освітою. На сезонні роботи наймають ще п’ятьох сусідів, але тракторами і комбайнами керують самі. Ґрунт обробляють за технологією No-Till, використовують китайський гліфосат для боротьби з бур’янами. Він тут коштує 6 дол./л. Сівозміна двопільна – соя та кукурудза. Вологи на початку року – 350–500 мм, за рік – до 1200 мм. 
Сорти сої детермінантні, ГМ, від компаній  «Піонер», «Монсанто», «Нідера». Сіють завглибшки 3–5 см, міжряддя 45 см, 250 тис. нас./га. Середня врожайність становить  4,5 т/га. Цікаво, що культури внесення азоту донедавна не було. Фермери лише починають вносити безводний аміак. Удобрюють Wuxal CoMo та Mn, перед цвітінням Вуксал Florada, а Вуксал К40 після. Сою збирають із вологістю 14%. Під час збирання врожаю можна спостерігати таку сцену: на соєвому полі працюють 2 комбайни й одночасно дві дев'ятиметрові сівалки прямого висіву, аби на одному полі, що сягає горизонту, відразу після збирання основної культури – сої – посіяти кукурудзу. Таким чином збирають по два врожаї на рік! Кукурудза має період вегетації –120–140 днів, глибина висіву – 4–7 см, густота – 60 тис. насінин/га. Під кукурудзу вносять багато азоту, додають і фосфор із калієм по 150 та 80 кг/га, відповідно. Збирають із вологістю до 30%. Продають кукурудзу кооперативу на корми птиці. Bt кукурудза першого сезону дає до 13 т/га. Звісно, насіння оброблене інсектицидом із фунгіцидом, потім застосовують гербіциди проти падалиці, контролюють бур’яни тощо. 

Неподалік від сучасного зерносховища увагу привернула невелика ділянка маніоки – тропічного коренеплоду, який використовують у їжу лише після ретельної обробки. Її спочатку чистять, подрібнюють, вимочують, промивають, а потім варять. Використовують як начинку до пирогів та посипають нею  рис і пасту. З борошна маніоки – тапіоки – роблять млинці, солодкі рулетики.

З привітом із Парагваю
У Парагваї нашу групу зустрів Цезар Кабальєро, директор фірми «Декальпар». Він розповів, що регіон поблизу м. Санта Ріта є сільськогосподарським. Тут на 3,5 млн га вирощують сою, на 10 – кукурудзу, на 0,5 – пшеницю, на 0,15 – рис, ще 0,15 – займає тростина, а решта 0, 5 млн га припадає на соняшник, сорго та ярий ріпак. Розвинене скотарство, як і на кордоні з Болівією, тут утримують понад 15 млн голів ВРХ (по 2,5 корови на людину). 7 млн нетелей! Активно експортують сою та яловичину (№5 у світі після Бразилії, Австралії, Аргентини, США). Планують за 3 роки збільшити поголів’я до 17 млн, щоб нагодувати 50 млн людей. 40% ВВП (30 млрд дол. США) дає сільське господарство (12 млн дол.). Решту – деревина, електроенергія. На південь країни після 1945 року приїхало багато емігрантів із Німеччини, України, Росії, Японії. Середні господарства тоді були по 100–150 га. Потім бразильці почали активно приїжджати й освоювати землі, відтоді площа земель в обробітку почала збільшуватися до 500 га на господарство. На півночі країни угіддя ще більші – по 700–800 га. Дрібні фермери, які об’єднуються у кооперативи, переважають на півдні та в центрі країни. 

«Декальпар» є імпортером Вуксалу. Компанія має потужності для зберігання зернових. Надає фермерам насіння, добрива, ЗЗР, інокулянти, амінофоліари під сільгосппродукцію. Тож елеватори слугують інструментом фінансування. Також займаються насінництвом, тестують сою та кукурудзу на різні строки висіву, ширину міжрядь, підживлення (використовують Вуксали). Що ж до Вуксал, то Вуксал Екстра КоМо 15 обробляють насіння сої, Mn вносять із гліфосатом, CaBor – 16-16-12, K40 – для формування повних насінин. Результат – від 200 до 700 кг прибавки врожаю. Висівали різні гібриди кукурудзи з двома варіантами ширини міжрядь: 45 та 90 см. Bt гібриди кращі тим, що не потребують обробки інсектицидами проти кукурудзяного метелика.

Клімат для виробництва насіння в Парагваї досить складний, тому купили обладнання й перенесли виробництво до Аргентини. Оборот від дистрибуції становить 7 млн дол./рік плюс іще 7 млн від торгівлі сільгосппродукцією. Мають 50 регіональних менеджерів. Окрема структура компанії займається сільгоспвиробництвом – обробляють 7 тис. га. Технологія в основному No-Till, тому активно використовують гліфосат (3,50 дол./л). Збирають сою у січні, квітні, в липні та вересні – кукурудзу, жовтні – пшеницю, грудні – соняшник. Тож цілий рік не відпочивають. Мають власну лабораторію, де перевіряють якість насіння – на схожість, енергію проростання тощо.

Колонія «Нова Україна»
Олександр  Мороз, хоча і пенсіонер, усе ще фермерує. «Наша колонія називається «Нова Україна», – розповідає пан Олександр. Батьки фермера виїхали з Волині у 1937 році. Рубали ліс, розробляли землю. Тепер до тої землі ще докупили трохи і вийшло 300 га. Зараз гектар коштує 15 тис. дол. «Якби батько більше постарався, то не довелося би платити великі гроші за чакру (землю)». Оранку проводять  раз на 10 років, а щороку застосовують глибоке розпушування. Вирощують сою, кукурудзу, пшеницю. Пшениця у сприятливі роки дає до 35 ц/га,  продають її по 200 $/т.

Розводять рибу у ставку – сомів та телапію. Тримають 200 голів ВРХ, із них 30 молочних корів, решта – м'ясна худоба. Корів доять двічі на день, мають по 12 л від кожної на день. Дружина робить кесу (сир), який продають супермаркетам. Біля будинку росте садок, де замість вишень посаджені наранчі, лимони. На городі – капуста, салат, помідори. З винограду роблять вино. Самогонку поки що варити не вміють:), проте варять борщ, ліплять вареники з кесою, маніокою, картоплею.
Пан Олександр каже, що багато українців виїхали в міста, до Буєноса (Буенос-Айрес), мову потроху забувають. Раніше намагалися одружуватися на своїх, підтримувати традиції, а наразі все змінилося. Хоча й тепер як сім’я збирається, то співають українських пісень, хоча й ніхто вже не бачив ту далеку Україну.

Фабрика мате
Ще у 1942 році фірму "Mate select" заснували німецькі емігранти. У природі падуб парагвайський росте висотою до 5 м, тому на плантаціях кущі сильно обрізують. На одному місці кущі падуба можуть рости до 100 років. Збирання проводять вручну раз на рік з травня по серпень. В Аргентині вже застосовують механізоване збирання, а в Парагваї поки що ні. Використовують листя і молоді пагони. Листя смажать, подрібнюють, дають траві мате дозріти у мішках протягом 1,5 року, потім подрібнюють майже до пороху і фасують. Мате п'ють із калабасів. Парагвайці ходять із ними та термосами з холодною водою, як малюки з пустушками. Мате рекомендований як засіб, що поліпшує настрій, підвищує активність. Калабас повністю наповнюють травою мате і заливають залежно від сезону холодною, або гарячою водою. І цілий день додають туди води, щоб трава не висихала. 

Штат Амазон – джунглі 
100 км на південь від Манауса у джунглях на одній із приток Амазонки розташувався готель Amazon turtle lodge. Амазонська фауна найвидовищніша у світі: яскраві птахи (папуги, тукани, чаплі), черепахи, річкові рожеві дельфіни, піраньї  й алігатори… У джунглях багато їстівних видів рослин, зокрема, лікарських. Життя місцевих мешканців вирує навколо річок, які є торгівельними, транспортними артеріями регіону. До школи чи до церкви дістаються човнами. У магазинах на воді можна придбати все: від м’яса до засобів гігієни та пестицидів. Місцеві фермери вирубують потроху джунглі і насаджують ананаси та фруктові дерева: манго, банани, купуасу, цитруси, хлібне дерево, гуаву, маракуйю, авокадо, папайю, бразильський горіх. Культивують маніоку, переробляють її на тапіоку, продають оптом і в роздріб. Тримають домашню птицю: курей, гусей. Такого спокою й душевної рівноваги, які ми відчули, подорожуючи дзеркальними водами приток Амазонки, не знайдеш більше ніде у світі…

Повну версію статті, будь ласка, дивіться тут: